Статті про класичне та сучасне мистецтво
Іван Рашевський – художник, скульптор і гравер
Родовід Рашевських розпочався від далекого пращура, за прізвиськом „Малік", що у перекладі з тюркської мови означає „слід від меж”. З часом рід Рашевських розростався, набував все нових і нових членів численного сімейства, котре переплілося з іншими представниками більш - менш відомих родин.
Батько Івана Григоровича - Григорій Осипович Рашевський народився 1 жовтня (ст.ст.) 1806 року в селі Осняки Чернігівського повіту, помер там же 21 жовтня 1889 року. Виховувався в Петербурзькому кадетському корпусі.
Його дружиною була Юліана Іванівна Трипільська, небога Чернігівського Губернського Предводителя дворянства М.І. Бороздіна. Вона прожила 36 років та з Григорієм Осиповичем вони мали 4 дітей .
 Іван Григорович Рашевський народився 27 січня 1849 року. В цей час батько майбутнього художника служив в місті Чугуєві ( Харківська область). У Івана також були сестри: Ганна, Олександра та Катерина.
Юліана Іванівна була освіченою жінкою, котра шанувала літературу та володіла французькою мовою. Дітей оточували твори Жорж Санд, Олександра Дюма та Вальтера Скотта.
Ганна Рашевська – автор музики відомої російської пісні „Есть на Волге утёс”. Також вона викладала в гімназії
російську мову, математику та музику. Навесні 1887 року Ганна померла. Батько тяжко переживав цю втрату.
Олександра Рашевська в майбутньому стала дружиною відомого статистика та економіста Василя Георгійовича Варзара, котрий багато років працював в Чернігові. Їх онука Ніна була дружиною видатного композитора Дмитра Шостоковича.
Інтерес до малювання з'явився у Івана Григоровича ще в Чугуєві. Іншим уродженцем Чугуєва, котрий здійснив вплив на формування таланту Рашевського, був видатний російський художник Ілля Юхимович Репін (нар. 1844 р.). Все життя майстри підтримували товариські стосунки, Ілля Юхимович допомагав Івану Григоровичу. Про це свідчить уривок з листа Рашевського, адресованого Репіну:”Мне бы очень хотелось получить на несколько дней мастерскую в Академии ; если это дело возможно...”
Також Ілля Юхимович гостював в маєтку Рашевського в Осняках. Тут Репін написав акварель „ Староста села Осняки”. Дуже рано Іван Григорович залишився без матері: вона померла, коли хлопчику було 12 років. Через деякий час він разом з родиною проживав в Сімферополі, в Одесі, а згодом на Чернігівщині, родинному маєтку в селі Великі Осняки Ріпкінського повіту. Садиба Рашевських розташовувалась на околиці села, на березі ріки Стрижень , а навпроти будинку був невеликий ставок.
В 1869 році Рашевський здав екзамен на атестат зрілості в Чернігівській гімназії, після чого поступив в Київський університет імені Святого Володимира, де в 1873 році закінчив юридичний факультет.
Після цього Іван Григорович поїхав вдосконалювати свою живописну майстерність до Санкт – Петербургу. Він поступив до Петербурзької Академії мистецтв вільним слухачем. Вчителем Івана Григоровича з фаху став відомий російський художник- пейзажист, академік Лев Феліксович Лагоріо. Також в цей період свого життя Рашевський здійснив поїздку до Парижа. Однак, з невідомих причин, в 1875 році залишає Академію і вертається до Чернігова .
З 1876 по 1879 Івана Григоровича було вибрано членом Чернігівської губернської земської управи, також працює мировим суддею. В 1877 році Рашевський одружується з Ольгою Миколаївною Подольською і живе за „Червоним мостом”.
Перший шлюб був невдалим, другий з двоюрідною племінницею, піаністкою Тетяною Миколаївною Рашевською теж не склався.
В 1879 разом зі своєю дружиною Рашевського було залучено за справою Чернігівського революційного гуртка, також він зустрічався з революціонерами в Швейцарії. Його участь в революційному русівідмічена в унікальному словнику ”Діячі революційного руху в Росії”, виданому в 1931 році Всесоюзним Товариством політкаторжників. В 1935 році члени цієї організації були репресовані, а видання були знищені .
Іван Григорович товаришував з родиною Русових. Ось яку характеристику надала йому Софія Русова:”Він умів виривати у губернатора дозволи на концерти, українські вистави, на громадські вистави і ще він заступався завше за всіх переслідуваних адміністрацією.”
В цей час художник написав перший із відомих зараз творів- портрет Василя Варзара, чоловіка сестри Олександри, відомого вченого статистика.
Іван Григорович любив гравірувати. Співробітничав з журналом „Нива”, де в № 1 за 1879 рік була вміщена його гравюра „Няня”.
Майстерною Рашевського в 1870-80 роках став будинок в Осняках, котрий славився багатою бібліотекою. Маєток оточував чудовий фруктовий сад, в котрому серед заростей бузку блукали павичі. В кутку майстерні знаходився великий більярд і камін, котрі додавали затишку і тепла. В цій атмосфері творча діяльність Івана Григоровича
була яскравою та плодотворною.Тут були написані картини : «Німі свідки колишньої слави» (1870-ті рр.), «По Десні»( 1889), «Ставок»(1892), «Десна»(1892), «Селянська хата» (1900) та інші.
В 1985 році колекція Чернігівського обласного художнього музею поповнилася пейзажем «Німі свідкі гетьманської слави. Чернігівський вал. Вид на Десну.»
По долині тече ріка Десна. На її березі лежать старовинні гармати без лафетів. Внизу, серед бур’янів лежить кінський череп. А в повітрі кружляють круки. І відчувається, що минуле нашої землі мало як героїчні, так і трагічні сторінки. Ось як писала про цю картину Софія Русова: «... з його картин чимало бувало на так званих
«передвижних». Дуже гарна картина «Чернігівські вали», і на них остання розбита гармата ...» Ця картина належила родині Варзарів. Василь Єгорович Варзар приїхав до Чернігова в 1875 році і працював тут 15 років. Він був відомим статистиком та економістом. Василь Єгорович був одружений з сестрою Рашевського. Тому в його родині зберігалися картини Івана Григоровича. Власником цього пейзажа був Всеволод Дмитрович Варзар, племінник вченого і зберігав його в Пензенській картинній галереї.
Чернігівський художній музей проводив тривалі переговори з галереєю з метою отримання картини. В результаті листування, музей отримав картину.
 Серед творчої спадщини художника (близько 140 живописних, 16 скульптурних робіт) привертає увагу портретна галерея. Це портрети видатних діячів Чернігівщини : В. Варзара , В. Калиновського, музиканта- скрипаля, Н. Калиновської- піаністки, М. Коцюбинського, М.Вербицького та інших.Також Іван Григорович виконував портрети рідних та друзів.
Також Рашевський намагався слідкувати за художнім життям світу. У нього були папки з великою кількістю вирізок з журналів кінця XIX століття, а також репродукції картин, з виставок, які в той час відбувались. У 1887 році Рашевський прийняв участь в розпису Володимирського Собору в Києві. Працював він разом з відомими діячами мистецтв А. Праховим та В. Васнєцовим, у котрих на все життя залишились теплі спогади про Івана Григоровича.
Також Рашевський товаришує з художником Миколою Ге. Крім того, Іван Григорович захоплювався колекціонуванням. В його колекції знаходились подаровані полотна Репіна, Сурікова, Жуковського, а також українська майоліка та глиняний полив’яний посуд.
У 1886 році Рашевський написав критичні статті, в яких охарактеризував творчість Судківського, Айвазоського,
Маковського та інших.
У 1889 році на академічній виставці в Петербурзі експонувались дві роботи Рашевського: пейзаж „На Десні” та гіпсовий бюст музиканта Е. К. Длусського, котрі отримали схвальний відгук в пресі.
В 1892 році Іван Григорович оформив вітальне звернення чернігівців до Миколи Лисенка з нагоди 50-річчя композитора. Листівка називалась: „Садок вишневий коло хати” Цього ж року Рашевський прийняв участь в виставках, які відбулись в Одесі та Києві. Представлені роботи привернули увагу та були відмічені в журналі „Київська старина”.
В 1895 році Іван Григорович ілюструє книгу «Байки Глібова», оповідання Бориса Грінченка ”Думи кобзарські” (1897, паралельно з Григорієм Коваленком). В цьому ж році Рашевський прийняв участь в виставці «Южнорусского общества художников» в Одесі.
В 1900 році Рашевський став учасником київського Салону. В 1908 році художник приймав активну участь в підготовці святкування 1000-ліття літописного Чернігова. До цієї дати на Київській фабриці ювеліра Йосипа Маршака були виготовлені срібні брелоки та жетони за ескізами Івана Григоровича. В дні святкування було проведено аукціон речей і Рашевський виставив свої роботи. Зібрані кошти були спрямовані на допомогу знедоленим дітям. Також в приміщенні реального училища
була проведена виставка, на якій поряд з археологічною експозицією були представлені картини Івана Григоровича.
Також слід сказати , що Рашевський був талановитим скульптором. Він є автором бронзової скульптури „ Дівчина в обіймах смерті” (XIX- п. XXст.)(ЧХМ). В 1892 році Максим Горький написав казку у віршах”
Дівчина та Смерть”, в якій він зобразив героїню , яка не злякалась смерті і перемогла її. „ С той поры Любовь и Смерть , как сёстры, ходят нерозлучно до сегодня. За Любовью Смерть с косою острой Тащится повсюду словно сводня.
Ходит околдована сестрою, И везде - на свадьбе и на тризне Неустанно , неуклонно строит Радости любви и счастье жизни.[3]
Єдність прекрасного і трагічного відтворив в своїй скульптурі Іван Григорович. В 1907 році за ініціативою власників приватних дитячих музичних шкіл К. В. Сорокіна та Г. Г. Ейлера було відкрито чернігівське відділення російського музичного товариства. У перший його директорат серед інших увійшов Рашевський .
В 1908 році Рашевський вирушив на відпочинок за кордон. Маршрут подорожі художник відобразив в назвах картин, виконаних в цей період: ”Константинополь - Софія”, „Босфор”, „На Чорному морі”, „Тюрма Сократа”, ”Афіни-Парфенон” та інші (збереглися одиниці). В 1909 році своєрідним звітом про поїздку став показ робіт на виставці Петербурзького Товариства художників, членом котрого Рашевський залишався до революції.
В 1910-х роках художник передавав свій мистецький досвід Володимиру Михайловичу Конашевичу, котрий провів своє дитинство та юність в Чернігові і в подальшому став членом «Мира искусства» та відомим ілюстратором книг.
В 1912 році Іван Григорович очолив музей українських старожитностей імені В. В. Тарновського.
В 1914 Рашевський прйняв участь в конкурсі на проект пам’ятника Т.Г. Шевченку в місті Києві і став дипломатом другої премії . Найбільш відомою його роботою є бюст Кобзаря , за котру Іван Григорович отримав першу премію на конкурсі в Чернігові в 1912 році.
В 1916 році Іван Григорович придбав будинок з садибою по Шосейній вулиці (тепер проспект Миру). Художник планував збудувати в ньому велику майстерню . 16 жовтня 1918 року будинок було реквізовано. Іван Григорович почав жити у флігелі на території історичного музею.
В останні роки життя Рашевський працює над вже затвердженим в проекті пам’ятником Кобзарю в Чернігові. За останні 3 роки 8 проектів пам’ятника, але смерть не дозволила втілити в бронзі одну з основних ідей художника.
Помер Іван Григорович Рашевський в ніч з 20 на 21 липня 1921 року. Поховали його на Вознесенському кладовищі в Чернігові. Нажаль, храм був знищений в післявоєнні роки, а цвинтар зрівняли з землею. Зараз це перехрестя вульць Східночеської і Шевченка.
Творчий шлях Івана Григоровича Рашевського був багатоманітним. Після себе він залишив великий мистецький спадок: пейзажі рідної Чернігівщини, портрети сучасників та скульптурні компрозиції, але не все зберіг час. Але нащадки пам’ятають свого земляка.
Олександра Острякова – молодший науковий співробітник, Чернігівський художній музей
|
| Категорія: Цікаво про мистцетво
|
| Переглядів: 768
|
|
|
RSS розсилка новин
