Статті про класичне та сучасне мистецтво
Якісний живопис
У всі часи заможні люди захоплювалися колекціонуванням живопису.
Великі фірми і банки створювали власні музеї, вдало вкладаючи гроші в майбутні раритети, прагнучи придбати не тільки солідний імідж, але і славу меценатів. Живопис через п'ятдесят років це вже майже антикваріат. Але чи будь-яке полотно витримає п'ятдесят років?
Як розпізнати якість? У цьому немає особливої складності. З цим може справитися кожен, знаючи декілька тонкощів. Робота може виявитися не «довгоживучою». Не «довгоживучий» живопис виконаний недовговічними або дешевими, а значить, нестійкими, художніми матеріалами, але в той же час вона може бути чудовою роботою.
Але знайте: хороші, якісні художні матеріали коштують чималих грошей! Так що, якщо вам пропонують роботу розміром 50х70 см без рами дешевше, ніж за 500 грн, - будьте обережні! Не поспішайте купувати відразу. Ввічливо попросіть автора дати вам розглянути його картину ближче. Бажано при денному освітленні. При цьому пам'ятайте, що для кожного художника його твір - дітище, і, як всякий батько, він переживає за нього. Будьте коректні. Намагайтеся уникати категоричних суджень. Всі художники тонко відчувають емоції і не переносять зарозумілості. Подивіться картину на просвіт, направивши її на джерело світла. Якщо на поверхні нещодавно написаної картини є «кракелюри (тріщини), - не купуйте. Ця картина вже руйнується. Якщо на полотні є наскріз крапки, що світяться (так зване «сито») – це значить, що його проклейка і грунт слабкі, і в майбутньому їх доведеться зміцнювати. Запитайте у художника, яке полотно, проклейку і грунт він використовував. Найкраще полотно - готове, зі спеціалізованого магазину. Гарні полотна з ,,далекого зарубіжжя,,, а так звані «фондівські» трохи гірше. Якщо художник готує полотно сам, то важливо, щоб проклейка і грунт були на акриловій основі фабричного виробництва. Якщо автор говорить вам, що користується саморобним грунтом, знайте, в основу його входить органіка (желатин). Нехай вас не введе в оману прониклива мова художника «про рецепти старих майстрів. Пилові кліщі - ці мікроскопічні тварини, не видимі неозброєним оком, цілком можуть оселитися в картині і за 10-20 років з'їсти смачне, з їхньої точки зору, полотно. У органічних грунтах і проклейці люблять також селитися цвіль і грибки. Природно, така мікрофлора і мікрофауна не додають довговічності полотну. У саморобних полотен є ще один прихований недолік: якщо майстер не дотримувався точної технології його виготовлення, важко передбачити наслідки. Через деякий час на такій картині можуть з'явитися тріщини і почне відшаровуватися фарба. Якщо визначити порушення технології підготовки полотна візуально не можливо використовуйте метод дотику. Проведіть подушечками пальців по тильній стороні роботи. Натиск повинен бути ніжним і ковзаючим. Якщо ви відчуєте легкий тріск, це означає, що в товщі полотна з'явилися мікротріщини -свідоцтво про його ненадійність. Такий же тріск може виникнути, якщо автор використовував прострочені або несумісні художні матеріали. Іноді тріск свідчить, що ця картина написана поверх іншої картини або взагалі повністю переписано через деякий час. У будь-якому випадку, тріск нічого доброго длязбереження живопису не означає. Також огляньте підрамник – чотири планки, на які кріпиться полотно. Внутрішня частина підрамника, прилегла до полотна повинна бути скошеною, тобто візуально між полотном і планкою підрамника повинна бути щілина. Якщо скосу немає, то на лицьовій частині роботи з часом виникне некрасивий рубець або, ще гірше, тріщини. Бажано, щоб підрамник був «музейний» - на клинах. Якщо робота з роками провисне або на її кутах з'являться «зморшки», то, підбивши клини, нерівності можна буде усунути. Однак, не поспішайте це робити: полотно з часом само повільно натягається, і особливо активно – в сухих приміщеннях або в умовах перепаду вологості. Спробуйте спочатку злегка окропити картину із зворотного боку водою в місцях нерівностей. Полотно розтягнеться, як будь-яка волога тканина, а при висиханні відбудеться натяг і вирівнювання зморшок. При необхідності повторіть таке зволоження. Особливу увагу зверніть на поверхню фарбового шару. Живописна робота може бути покрита лаком: глянсовим або матовим, але сучасні художники далеко не завжди це роблять. Якщо ви бачите блискучу поверхню, - це глянцевий лак. Якщо поверхня не блищить, - то або використано матовий лак, або лакового покриття взагалі немає. Відсутність лаку призводить до потьмяніння живопису. Фарби жухнуть і темніють. Процес починається відразу після висихання роботи і прогресує з часом. Цей ефект можна порівняти з нехитрим явищем, яке ви напевно спостерігали на морі. Гарний блискучий камінчик, витягнутий з води, при висиханні втрачає свій блиск, але якщо його знову намочити, блиск знову з'являється. Лакове покриття олійного живопису справляє приблизно таку саму дію. Крім естетичної функції, лаки виконують також і функцію захисного шару. Проникаючи у фарбу, вони сприяють збереженню свіжості кольору, як би консервуючи зображення на багато десятиліть.
Для того щоб бути задоволеним своїми картинами ще довгий час, перед їх придбанням бажано порадитись з фахівцями цієї справи.
|
| Категорія: Цікаво про мистцетво
|
| Переглядів: 664
|
|
|
RSS розсилка новин